У понеділок на innovations.com.ua з'явилася стаття про те, що глобалізм не знищує чи пригнічує національні культури. Особиву увагу автори приділили туризму: країни, навпаки, розвивають свої культури, створюють легенди, щоб привабити більше іноземних туристів.
І зав'язалася дискусія на форумі. Про Україну Туристичну.
Я просто на цих вихідних був на Драгобраті - українському найвищому гірськолижному курорті на Закарпатті. Я бачив там угорські, молдавські та білоруські номери автомобілів. Тобто мінімальний іноземний попит на туризм ніби є , але рівень сервісу бажає кращого. Тим більше, якщо звести бюджет, то кататися у тій же Словаччині (так, не літаком летіти; і не в найкращому готелі жити) порівнювано по ціні з Драгобратом.
Правда, минулого року, на Новий рік, у тій же Словачччині сніг на траси завозили вантажівками та розкидали лопатами - аби лише догодити туристам. Бо є просте розуміння, що не буде іноземців - не буде розвитку галузі.
Мені здається, що наші регіони мають шалений потенціал. Вони обдаровані природою, але, як то кажуть, чимось треба було ж обділити українців, і обділили.... здоровим глуздом. Я навіть не насмілююсь мріяти, щоб у наших Карпатах сніг возили вантажівками.
Питання, яке постало під час дискусії - що має статися, щоб український туристичний сервіс нормально запрацював? І ми дійшли до таких висновків:
1. Зацікавленість великого бізнесу (Буковель - чудовий приклад)
2. Державна програма з промо бренду "Україна" за кордроном
3. Як наслідок, залучення вибагливих платоспроможних клієнтів - тоді і буде сервіс відповідний, і з'являться інновації в українському туризмі. :)
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
1 коментар:
Пригадав собі...
Пів-року тому вкінці весни проходив фестиваль Етноеволюція. Місцем його проведення було село Космач Косівського району Івано-Франківської області. Ініціатором проведення саме там був сільский голова Дмитро Пожоджук. Саме він запросив фестиваль до свого села і паралельно організував світовий з'їзд писанкарів. Метою є розвиток села й регіону в туристичному напрямку.
Як на цю ініціативу прореагувала влада? До пори, до часу вони нічого не знали. Потім з-за кордону почали приходити запити, щодо з'їзду писанкарів. Почали розбиратися, приїхали в село. А далі дали вказівку відмінити проведення заходів, бо для туризму владою там нічого ніколи не робилося. Дмитро Пожоджук фестиваль не відмінив. Сам сказав так: якщо його проведемо, то може хоч асфальтовану дорогу в село зроблять. Тобто дорогу село саме зробити не може, а от проживання і харчування гостей можна забезпечити й без держави...
Фестиваль відбувся. Були й певні організаційні проблеми через нерозуміння місцевими жителями ряду речей, спробою міняти ціни під час фестивалю і т.д. Але фестиваль відбувся. Про село почули...
Такі от в нас реалії розвитку туризму і участі в цьому процесі держави й людей на місцях.
Дописати коментар