А зовсім нещодавно наступило 1 вересня, а це, як всім відомо - дегь знань.
Успішно відсвяткувавши це свято звивин головного мозку з понеділка почалося навчання і я (Різенко) як всі поважаючі себе магістри рушив на навчання. Міжнародна економіка, Теорія економічного зростання, модель Солоу...все це хвилею накрило мою бідну, непідготовлену до навчання психіку. Тому тепер я періодично н апарах, а періодично в офісі.
От сьогодні - була інтернет-конференція з Нейоловим - я вирішив прогуляти спеціально пару - прибіг за 3 хвилини до початку конференції, а тут вже ходить Анатолій по кімнаті та відповідає на запитання. Я скромно подивися, що всі без мене гарненько справляються і пішов слухати розповіді про Адама Сміта, Кейнса та всіх решта.
Взагалі я давно нічого на блог не писав, тому зараз пишу багато.
Ще, вчора я нарешті вирішив знову продовжити роботу над кейсом, який я спільно пишу із Михайлом Колісником на основі успішного виходу на Лондонську фондову біржу девелоперської компанії ХХІ століття. Кейс повинен бути цікавим - відчуваю це пальцями рук, якими зараз натискаю на клавіатуру.
Нам нарешті в кімнаті встановили телефон!!!
Все.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
1 коментар:
В продовження теми: мені також знову згадалось те відчуття, коли тобі потрібно поєднувати роботу і навчання, встигати і тут і там, дзвінки від босів на парах і мотання між університетом і роботою по декілька разів на день. При цьому по дорозі ще треба встигнути щось з'їсти, роздрукувати, і провести зустріч... Ось таке воно тяжке спудейське життя... без тайм-менеджменту і жорсткої дисциплінованості тут не обійтись! Може напишите статтю на цю тему? :)
Дописати коментар